Максименко Н. В.

Високі темпи урбанізації в другій половині минулого століття привели не тільки до зростання міського населення, але і як наслідок − до збільшення обсягів відходів техногенного походження. При вирі-шенні завдань з очищення міських стічних вод неминуче виникає проблема утилізації осадів, що утворюються. Мета. Надати агроекологічне обґрунтування можливості застосування осадів стічних вод м. Харкова у аграрному секторі. Методи. Аналітичні, лабораторно-модельні і статистичні. Результати. Надана агрохімічна та екологічна оцінка ОСВ з комплексу біологічної очистки «Безлюдівський» м. Хар-кова та встановлена їх відповідність вимогам нормативних документів з обґрунтуванням можливості застосування у аграрному секторі. Висновки. Встановлено, що ОСВ містять достатньо високий вміст органічної речовини (більше 52 %) та основних елементів живлення (загальних форм азоту і фосфору), а також допустиму концентрацію мікроелементів та важких металів за вимогами нормативних документів, що обумовлює перспективи їх застосування як добрива.

Мета. Встановлення і аналіз сучасної територіальної структури природокористування міста Харків для подальшого використання у процесі його ландшафтного планування. Методи. Візуальне дешифрування супутникових знімків, векторизація растрових зображень, аналіз топологічної коректності та картометричний розрахунок площ. Результати. На основі проведеного аналізу інформації супутникових знімків щодо ландшафтного покриву міста та подальшої її класифікації за типами природокористування укладено картографічний твір «Територіальна структура природокористування міста Харків». Кількісна оцінка диференціації різних типів природокористування показала, що найбільшу частку займає селітебний тип, представлений житловою та громадською забудовою – 39% території міста. Другим за поширенням типом природокористування в м. Харків є захисно-рекреаційний тип, що займає 27% від всієї території. Індустріальний тип займає 15% території міста Харків та представлений промисловими підприємствами та видобувними кар’єрами, відсоткові частки яких складають 98% та 2% відповідно. Аграрний тип природокористування – 9% площі міста, найбільшу частку якого займає сільськогосподарський вид природокористування – 67% від загальної площі типу. Транспортний тип природокористування займає 8% території міста, половину з якого складають вулиці місцевого значення (51%). Висновки. Виявлені основні тенденції просторового розповсюдження типів природокористування дозволили окреслити перспективи та можливості використання даного підходу до укладання інвентаризаційних картографічних творів для потреб ландшафтного планування територіального розвитку міст.

Мета. Оцінка рівня конфліктів природокористування в ландшафтах Надморського ландшафтного парку. Методи. Методи ландшафтно-екологічного планування, що реалізовані в експедиційних і камеральних умовах, шляхом використання польових методів, картографічних, географічного аналізу і синтезу. Результати. Надано результати експедиційного дослідження ландшафтів Надморського ландшафтного парку (Польща), який є складовою частиною Поморської групи ландшафтних парків та входить до Європейської екологічної мережі Natura 2000. На двох тестових ділянках (гміна Карвія і півострів Хель) апробовано авторську методику ландшафтно-екологічного планування. Для них складено картосхеми природних і природно-антропогенних комплексів у масштабі 1:10 000. Визначено головні джерела конфліктів природокористування, укладено матриці конфліктів, проведене зонування території, виділено ділянки з високим, середнім і низьким рівнем конфліктів та створено відповідні картосхеми. Висновки. Територія Надморського ландшафтного парку має середній рівень конфліктів природокористування, що свідчить про відносну екологічну рівновагу на території парку.

Мета. Просторово-часова оцінка метеорологічного потенціалу атмосфери Полтавської області. Методи. Згідно В. А. Барановського, картографічні. Результати. На основі аналізу просторових і часових відмінностей метеорологічних показників 2014 року розраховано метеорологічний потенціал для всіх районів Полтавської області у розрізі місяців. Визначено, що найнижчий потенціал самоочищення атмосфери спостерігається в літній сезон у південній частині області. Це зумовлює переважання процесів накопичення шкідливих речовин у повітрі. Найвища самоочисна здатність атмосфери і, як наслідок домінування процесів розсіювання забруднення, переважно спостерігається в зимовий сезон у північних та центральних районах області. Картографічні твори, що містяться у статті, дають змогу зробити просторову оцінку розподілу метеорологічного потенціалу протягом року і скорегувати відповідно до цього, викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Висновки. Доцільно рекомендувати будівництво промислових підприємств і заводів на півночі області, де їх діяльність завдасть меншої шкоди довкіллю. Не слід розміщувати підприємства в Великобагачанському, Миргородському та Зінківському районах, так як природні умови цих територій є найсприятливішими для відпочинку та оздоровчо-лікувальних закладів

Розглядається проблема існування різних підходів до сучасного тлумачення понять «ландшафт», «антропогенний ландшафт» і «природний ландшафт». На основі аналізу нової термінології автори простежують ретроспективу зміни домінуючих процесів у ландшафті і їх наслідків. Фіналом дискусії є пропозиція авторів використовувати ландшафтне планування для узгодження сучасних викликів у природокористуванні територій різного функціонального призначення. Наведено етапи ландшафтного планування та можливі їх результати.

Визначено, що ландшафтне планування як засіб для оптимізації функціонування аграрних екосистем має значний потенціал. Надано результати проведення інвентаризаційного етапу ландшафтного планування Коробочкинської агрофірми, як приклада для корегування класичної концепції. Показані проблеми адаптації ландшафтного планування під рамкові цілі дослідження агроекосистем. Встановлено, що рельєф та ґрунт є основними елементами ландшафту які потребують дослідження, в установках наданої мети.

Розглянуто умови формування екологічного каркасу території Харківської області з врахуванням те-нденцій ландшафтно-екологічного планування. Визначено можливості, що дає ландшафтний підхід і шляхи оптимізації екологічної мережі області на основі концепції ландшафтно-екологічного планування Харківської області.

Розкрито механізм ландшафтно-екологічного планування в організації екологічної мережі Харківської області. Визначена структура процесу ландшафтно-екологічного планування на заповідних територіях, що складається з трьох основних етапів: ландшафтний аналіз, ландшафтний діагноз і прогноз та планування заходів. Детально висвітлені складові кожного етапу. Проведено просторове порівняння структури екологічної мережі у розрізі районів Харківської області. Обгрунтовано перспективи організації території, що має бути віднесеною до екомережі.

Наведена методика оцінки складності територіальної диференціації ландшафту з огляду на можливе застосування напрацювань як загальної теорії систем, так і з використанням доробку ландшафтознавців. Запропоновано здійснювати кількісну оцінку позиційного розташування ландшафтів шляхом визначення таких показників як: міра складності, міра ентропії, міра організації території. Кінцевим пунктом оцінки ландшафтної мозаїчності вважається розрахунок співвідношення строкатості та одноманітності за площинними та ознаковими показниками. Введене поняття ідеально мозаїчного ландшафту.

Надано результати дослідження агроландшафтів Чугуївського району Харківської області для потреб ландшафтного планування. Розроблено серію картографічних творів із застосуванням ГІС – технологій, які дозволяють зробити висновки щодо ступеню антропогенного перетворення агроландшафтів. Запропоновано ряд оптимізаційних заходів для врегулювання навантаження на агроландшафти і покращення екологічної ситуації в районі.