Боярин М. В.

Мета. Дати об'єктивну оцінку сучасного екологічного стану штучно створених об’єктів ПЗФ. Методи. Порівняльно-географічний, узагальнення, систематизації, статистичний, порівняльно-аналітичний, описовий, картографічний. Результати. Серед штучно створених об’єктів ПЗФ у Волинській області представлені не усі їх види, є 12 парків пам’яток садово-паркового мистецтва, 1 ботанічний сад, 1 зоопарк, та відсутній та-кий вид, як дендрологічний парк. В цілому кількість штучних об’єктів ПЗФ в області є найнижчою по Україні. На території області спостерігається нерівномірний їх розподіл. Найбільший за площею ППСПМ «Словянський» (27,35 га) розташовано у Володимир-Волинсьому районі, у Луцькому, Горохівському, Турійському, Любешівському та Ківерцівському районах під парками памятками садово-паркового мистецтва зайнято від 12 до 21,6 га; у Старовижівському районі площа ППСПМ становить 2 га, а у інших районах під штучно створені об’єкти ПЗФ площі не відведено. Усі штучні об’єкти ПЗФ створені у 1960-1990 рр. минулого століття, і лише один парк памятка садово-паркового мистецтва був сторений у 2018 році – ППСПМ «Сидоруків парк», що розташований на території м. Горохів. Переважна більшість парків пам’яток садово-паркового мистецтва, розташовуються у ме-жах населених пунктів і лише 2 парки розташовано на території лісомисливських господарств. В ці-лому на території парків пам’яток садово-паркового мистецтва що розташовані на території області охороняється понад 150 видів флори. Висновки. Виявлено 3 види флори, що мають місцезростання на території ППСПМ, та зане-сені до природоохоронних списків (Коручка чемерникоподібна (широколиста) Epipactis helleborine, Бузок угорський Syringa josikaea, Коручка болотяна Epipactis palustris), найнебезпечнішими для яких є виламування, викопування, збирання у букети, а також часткове порушення структури екото-пів (суцільні вирубки, надмірна рекреація та ін.) та запропоновано посилити охорону цих видів шля-хом підвищення статусу природоохоронного об’єкта та віднесення їх до територій природно-заповідного фонду - ботанічного заказника місцевого значення.

Проаналізовано галузеву структуру водокористування, визначено першочергові оптимізаційні заходи щодо покращення стану водних ресурсів басейнової системи річки Західний Буг у межах Волинської області.

Мета. Встановлення видового складу та визначення систематичної та екологічної структури вищої водної та прибережно-водної флори р. Вижівка. Методи. Морфологічні, ботанічні, порівняльної екології, статистичні. Екологічна класифікація видів подана за В. Г. Папченковим. Результати. Флора річки Вижівка нараховує 36 видів вищих водних та прибережно-водних рослин, що належать до 31 роду, 20 родин, 14 порядків, 3 класів (Equisetopsida, Liliopsida та Magnoliopsida) та 2 відділів (Equisetophyta та Magnoliophyta). Відділ Magnoliophyta включає 35 видів, або 97,22% від загальної кількості видів. За видовим складом переважають представники класу Liliopsida. До 4 провідних родин флори (Alismataceae, Hydrocharitaceae, Cyperaceae, Lemnaceae) належить 41,66% усіх видів. Екологічна структура водних та прибережно-водних рослин р. Вижівка включає чотири екотипи. Перше місце за кількістю видів займають гідрофіти, до яких належить 33,33% від загальної кількості видів, гігрогелофіти представлені 30,56 %. Частка гелофітів та гігрофітів відповідно становить 19,44 % та 16,67%. Висновки. В результаті проведених досліджень було встановлено видовий склад та особливості екологічної структури вищої водної та прибережно-водної флори річки Вижівка. Найбільше видове різноманіття характерне для ділянки №1 – 24 види. На другій ділянці виявлено 21 вид водних та прибережно-водних рослин. Найменша кількість – 18 видів, знаходиться на третій ділянці. Найбільший вплив на біорізноманіття мають антропогенні фактори: наявність осушувальної системи, спрямлення русла, використання басейну річки для потреб сільського господарства, скидання недоочищених стоків житлово-комунального господарства.

Охарактеризовано основні принципи управління природними ресурсами на основі басейнового підходу. Ви-значено конструктивно-географічні засади оптимізації природокористування басейнової системи ріки Західний Буг у межах Волинської області. Встановлено, що враховуючи специфіку басейнової системи, першочерговою має бути заміна галузевої системи управління природними ресурсами на комплексну басейнову.

Мета. Визначення екологічної стійкості ландшафтів басейну річки Західний Буг та її приток на Волині для оцінки екологічної ситуації басейну р. Західний Буг. Методи. Порівняльно-географічний, аналітичний, узагальнення, систематизації, обрахунки екологічної стійкості ландшафту на основі мето-дики Е. Клементової, В. Гейниге. Результати. Встановлено, що у ландшафтах басейну річки Західний Буг Волинської області переважає екологічно середньо збалансована їх структура при показнику КЕСЛ1 1,04. Це зумовлено структурою земель басейну, де значну частину займає площа дестабілізуючих ланд-шафтів із сільськогосподарським навантаженням (рілля). Найбільші площі ріллі зайняті у суббасейнах рр. Студянка і Луга, а найменші – у суббасейнах рр. Неретва, Золотуха, Гапа, що пов’язано із значною залісненістю території басейну. Якісна оцінка екологічної стійкості ландшафту характеризується коефі-цієнтом екологічної стабільності біотехнічних елементів всього ландшафту КЕСЛ2. Розрахунки kЕСЛ2 пока-зали, що структура ландшафтів басейну річки Західний Буг у Волинській області є мало стабільною і показник становить 0,48. Коефіцієнти kЕСЛ2 басейнів річок Студянка та Луга сягають відповідно 0,21 та 0,23 і характеризують їх як нестабільні геосистеми. Структура ландшафтів басейнів річок Піщатка та Копаївка за kЕСЛ2 - (0,95 – 0,67) належить до стабільних. Отже, інтенсивне освоєння земель, осушення боліт, вирубування лісів порушили цілісність ландшафтів, зумовили їх денатуралізацію. Особливо значних змін зазнала південна частина басейну. Висновки. В результаті проведених обрахунків кількісної оцінки екологічної стабільності ландшафтів (kЕСЛ1) ландшафти басейну річки Західний Буг у Волинській області є умовно стабільними. А за показниками якісної оцінки екологічної стійкості ландшафту (kЕСЛ2) вони характеризуються як малостабільні геосистеми. Загалом визначення стійкості ландшафту має важливе значення для оцінки екологічної ситуації басейну р. Західний Буг, оскільки у повній мірі відображає загальний екологічний стан річкового басейну.

Мета. Аналіз стану якості поверхневих вод басейну річки Стохід, визначення класу та категорії якості води. Методи. Порівняльно-географічні, аналітичний, узагальнення та систематизації. Результати. На основі аналізу моніторингових спостережень що здійснювався Державною екологічною інспекцією у Волинській області за період з 2007 по 2017 р. визначено, що багаторічна часова та просторова ди-наміка середньорічних значень інтегральних екологічних індексів за середніми величинами становить у пункті с. Малинівка ІЕ сер. = 2,2 та у смт Любешів ІЕ сер. = 2,4 відповідно вода р. Стохід належить до ІІ кла-су якості («добрі», «чисті»), 2 категорії («дуже добрі», « чисті» води) і субкатегорії 2 (3) («дуже добрі», «чисті» води з тенденцією наближення до категорії «добрих», «досить чистих»). Динаміка середньорічних значень інтегральних екологічних індексів за найгіршими величинами у пункті с. Малинівка І Е найг. = 2,6 та у смт Любешів І Е найг. = 2,8 охарактеризувала води ІІ класом («добрі», «чисті»), 3 категорією («добрі», «досить чисті»), субкатегорією 2-3 (води, перехідні за якістю від «дуже добрих», «чистих» до «добрих», «досить чистих» ) і субкатегорією 3 (2) («добрі», «досить чисті» води з ухилом до «дуже доб-рих», «чистих»). Висновки. Значення індексів трофо-сапробіологічних показників є найгіршими, а серед речовин, що визначили якість води «дуже погана», «дуже брудна» були сполуки Нітрогену, підвищений рівень яких у р. Стохід здебільшого зумовлений надходженням недостатньо очищених стічних вод, по-верхневого стоку із сільськогосподарських угідь, а також розкладанням неживої органічної речовини весною.

Мета. Екологічна характеристика рідкісних видів рослин Черемського заповідника занесених до міжнародних червоних списків, та їх розповсюдження на території Волинської області станом на 2016 рік. Методи. Порівняльно-географічний, аналітичний, узагальнення, систематизації, а також картографічний з використанням комп’ютерних програм MapInfo Professional 8,0. Результати. На основі аналізу природно-заповідної мережі Волинської області визначено, що найбільшу площу на Волині мають 3 об’єкти ПЗФ – Шацький НПП, НПП «Припять-Стохід» та Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща», крім того за площею виділяється Черемський природний заповідник, який є єдиним на Волині. Саме у цих об’єктах природно-заповідного фонду є найбільша кількість видів, занесених до Міжнародних Червоних списків. Тут зростає 6 видів рослин занесених до додатку 1 Бернської конвенції: Альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa L.), Зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L.), Жировик Лезеля (Liparis loeselii (L.) Rich.), Сон широколистий (Pulsatilla Latifolia Rupr. Pulsatilla), Льонолисник безприквітковий (Thesium ebracteatum Hayne), Дикран зелений (Dicranum viride (Sull., Lesq.) Linbd.) [21]. Також зростають 4 види рослин занесених до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського червоного списку: Глід Український (Crataegus ucrainica Pojark), Зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L.), Смілка литовська (Silene lithuanica Zapal), Козельці Українські (Tragopogon ucrainicus Artemcz). Види рослин занесених до додатку 1 Бернської конвенції та Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, поширені ще у 4 ландшафтних заказниках, 1 лісовому заказнику, 3 ботанічних заказниках,1 загальнозоологічному, та 3 ботанічних пам’ятках природи, загалом у 15 об’єктах природно-заповідного фонду що розташовані по всій території області. Висновки. На території Волинської області виявлено, що види рослин зростають у межах 15 окремих природоохоронних об’єктів, що не входять до складу інших об’єктів природно-заповідного фонду області, але їх статус та форма охорони рідкісних видів не завжди відповідає головній меті, так як переважна більшість їх розташована у межах лісових масивів де здійснюється активна господарська діяльність, тому запропоновано ряд оптимізаційних заходів.

Проаналізовано стан розвитку туризму і рекреації у басейнах озер Турійського району; охарактеризовано загальний екологічний стан, морфометричні та гідрохімічні показники озер, подано оцінку ступеня придатності озер для цілей рекреації. Окреслено перспективи розвитку туризму та рекреації району дослідження.