Клещ А. А.

Мета. Розробка методичних підходів до організації водоохоронних зон у містах на основі засад ландшафтно-екологічного планування. Методи. Геоінформаційне моделювання з використанням даних дистанційного зондування Землі. У якості програмного забезпечення для здійснення просторового аналізу даних використовувались операційні можливості ArcGIS 10.0 (зокрема, векторизація, буферизація, інструменти алгебри карт). Результати. Аналіз сучасного українського водоохоронного законодавства виявив низку проблем у проектуванні та організації водоохоронних зон річок у містах. Для їх вирішення сформульовано вихідні положення організації водоохоронних зон у містах, що є похідними від принципів ландшафтно-екологічного планування: 1) єдині норми та однозначність вимог до розробки проекту; 2) комплексний підхід у розробці проектних рішень; 3) підпорядкованість цілей містобудування цілям охорони довкілля; 4) стратегічні цілі та поступовість реалізації політики охорони вод. Обґрунтовано базовий алгоритм ландшафтно-екологічного планування «міських» водоохоронних зон, що складається з 4 етапів: інвентаризації, оцінки, аналізу та узагальнення й розробки концепції організації водоохоронної зони. Запропоновано «гібридний» підхід до проектування водоохоронних зон, що дозволяє коригувати нормативно визначену територіальну конфігурацію відповідно до значення водоохоронного потенціалу ландшафту. Апробація методики здійснена для р. Уди в межах м. Харків, внаслідок чого створено серію картографічних творів, що включає проект меж території водоохоронної зони й зонування її території відповідно до інтегральних цілей. Для визначеної території водоохоронної зони розроблено перелік рекомендованих природоохоронних заходів. Висновки. Застосування принципів ландшафтно-екологічного планування в проектуванні водоохоронних зон міст передбачає необхідність змін існуючих підходів до їх організації. Одержаний у результаті апробації запропонованої методики ГІС-проект може бути використаний як базова модель територіальної конфігурації водоохоронної зони р. Уди в межах Харкова під час здійсненні її проектування.

Мета. Встановлення і аналіз сучасної територіальної структури природокористування міста Харків для подальшого використання у процесі його ландшафтного планування. Методи. Візуальне дешифрування супутникових знімків, векторизація растрових зображень, аналіз топологічної коректності та картометричний розрахунок площ. Результати. На основі проведеного аналізу інформації супутникових знімків щодо ландшафтного покриву міста та подальшої її класифікації за типами природокористування укладено картографічний твір «Територіальна структура природокористування міста Харків». Кількісна оцінка диференціації різних типів природокористування показала, що найбільшу частку займає селітебний тип, представлений житловою та громадською забудовою – 39% території міста. Другим за поширенням типом природокористування в м. Харків є захисно-рекреаційний тип, що займає 27% від всієї території. Індустріальний тип займає 15% території міста Харків та представлений промисловими підприємствами та видобувними кар’єрами, відсоткові частки яких складають 98% та 2% відповідно. Аграрний тип природокористування – 9% площі міста, найбільшу частку якого займає сільськогосподарський вид природокористування – 67% від загальної площі типу. Транспортний тип природокористування займає 8% території міста, половину з якого складають вулиці місцевого значення (51%). Висновки. Виявлені основні тенденції просторового розповсюдження типів природокористування дозволили окреслити перспективи та можливості використання даного підходу до укладання інвентаризаційних картографічних творів для потреб ландшафтного планування територіального розвитку міст.

На основі огляду опублікованих наукових праць проаналізовано екологічні наслідки впливу процесу урбанізації на компоненти і комплекси довкілля: надмірних навантажень на атмосферу міста і його поверхні; надмірну експлуатацію водних ресурсів забруднення атмосферного басейну міським транспортом і рослин - кислотні опади; «Острова тепла»; запиленість атмосфери і зміна клімату; зміна природного ландшафту міста, деградація природних ландшафтів в приміських районах; відведення землі для звалищ; ефекти електромагнітного випромінювання, шуму, вібрації та ін.

Визначено, що грунтовий покрив річкової долини Лопані характеризується суттєвим перетворення головних хімічних, фізико-хімічних властивостей ґрунтів та гумусового стану, що відбивається на головних напрямах та інтенсивності геохімічної міграції хімічних елементів. У річковій долині Лопані є ознаки формування нового техногенного фізико-хімічного лужного геохімічного бар’єру у супераквальних та елювіально-акумулятивних ландшафтах (заплави та надзаплавних терас р.Лопань), який сприяє інтенсифікації поверхневого накопичення хімічних елементів та гальмуванню процесів вертикальної та горизонтальної міграції. Встановлено, що на більшій частині дослідженої долини підлуження поверхневого шару міських ґрунтів призводить до зменшення міграційної здатності різноманітних забруднюючих речовин, у тому числі важких металів.