Крайнюков А. Н.

Розглядається доцільність удосконалення методики встановлення класу екологічної небезпеки відходів, яка ґрунтується на використанні розрахункового методу з урахуванням вмісту окремих хімічних сполук – компоне-нтів відходів та їх гігієнічних, фізико-хімічних і токсикологічних характеристик. Пропонується метод оцінки небезпеки відходів для навколишнього середовища з урахуванням екологічних критеріїв шляхом експеримен-тального визначення загальної токсичності всіх присутніх у відходах хімічних речовин для організмів-представників біоти ґрунтів, підземних і поверхневих вод. Доповнення діючої за теперішнього часу методики експериментальним прийомом, який ґрунтується на результатах біотестування водної витяжки з відходів дозволить врахувати реальну небезпеку відходів для біотичної складової наземних і водних екосистем.

Мета. Охоплення деяких аспектів, що впливають на формування ландшафтів. Серед основних завдань дослідження: розглянути антропогенне навантаження як один з факторів, що впливає на розвиток і зміну ландшафтів; провести аналіз наукових праць учених, які розглядали питання ландшафтної науки в цілому, а також антропогенної ландшафтної науки; розглянути важливість результатів досліджень, які можуть бути використані в проектах із збереження та сталого використання природних ресурсів. Резуль-тати. Ландшафт, будучи багатофункціональним утворенням, підходить для виконання різних видів діяльності, але функції, які він виконує, повинні відповідати його природним властивостям і ресурсному потенціалу. Одним з основних принципів охорони природних ландшафтів є збереження їх структури та характеру функціонування в умовах інтенсивного природокористування та внаслідок антропогенного забруднення. Висновки. Проведення екологічного менеджменту на будь-якій території вимагає об'єктивної та всебічної екологічної оцінки стану навколишнього середовища. Інтегральна оцінка стану навколишнього середовища та геологічного середовища зокрема (природно-геологічне середовище) є най-більш складним геоекологічним завданням, що знаходиться в когнітивному методологічному та методологічному ланцюзі: системний підхід → системний аналіз → інтегральна оцінка. Оскільки не існує єдиного інтегрального показника екологічного стану в природі, ряд біоіндикаційних, просторових і динамічних показників слугують критеріями оцінки екологічного стану природних середовищ і екосистем, а інтегральна оцінка базується на певній кількості найбільш репрезентативні показники.

Розглядається доцільність впровадження новітніх інформаційних технологій і можливості сучасних комп'ютерних систем, а саме програми електронного тестування «TShell ver. 2.5» для комп’ютерного оцінювання якості знань. Розроблено електронні тестові завдання та здійснено комп’ютерне тестування студентів 2, 3 та 4 курсів з наступних дисциплін: «Біологія», «Заповідна справа», «Моніторинг довкілля», «Основи біотехнології», «Біоіндикація водних та наземних екосистем», «Контактні методи в екології», «Екологічна безпека продуктів харчування». Наведено результати комп’ютерного тестування якості знань студентів.

Мета. Оцінки ризику загрози здоров’ю населення, обумовленого використанням забруднених наф-топродуктами питних вод із шахтних колодязів. Методи. Використовувалась методика RAIS (US-EPA). Результати. Наведено результати оцінки ризику для здоров’я людей при використанні питної води із шахтних колодязів, в якій виявлено забруднення нафтопродуктами. Для розрахунку ризику використано результати вимірювання вмісту нафтопродуктів у питній воді, яка відбиралась із шахтних колодязів у 2015 р. при обстеженні басейну р. Сів. Донець у межах Балакліївського, Чугуївського та Ізюмського ра-йонів Харківської області. Висновки. Найбільш чутливі до забруднювача діти; найбільша тяжкість впливу фіксується при тривалому дермальному контакті. Найвищий рівень ризику виникнення хронічних ефектів спостерігається в с. Андріївка Балакліївського району і в с. Стара Гнилиця Чугуївського району.

Мета. Визначення рівнів гострої летальної і хронічної токсичності води. Методи. Біотестуання. Результати. Представлено результати експериментального дослідження, в рамках виконання якого розроблені алгоритми і способи кількісного визначення рівнів гострої летальної і хронічної токсичності води за допомогою методик біотестування на церіодафніях. Розроблені класифікаційні шкали базуються на узагальненні великого масиву багаторічних експериментальних даних з визначення токсичності понад 3600 проб стічних вод підприємств різних галузей економіки та якості близько 2000 проб води поверхневих водних об’єктів у басейнах Сіверського Донця, Дніпра, Дністра, Дунаю, Західного Бугу та Південного Бугу. Висновки. Для методик біотестування встановлено такі метрологічні характеристики: похибку результатів біотестування; відтворюваність результатів біотестування; норматив оперативного контролю відтворюваності результатів біотестування; діапазон реагування тест-об’єкта.

Представлено результати комплексної оцінки екологічного стану водних об’єктів басейну річки Сі-верський Донець з використанням показників, що характеризують рівень антропогенного забруднення абіотичної і біотичної складових водних екосистем. Показано, що якість води у 25 створах річок Сіверський Донець, Уди, Лопань, Харків, Оскіл, Немишля, Сухий Торець та Печенізького і Червонооскільського водосховищ у 2011 - 2012 роках не відповідала нормативам рибогосподарських ГДК (стан абіотичної складової), а у 52% випадках (2011 рік) та 64% випадків (2012 рік) не відповідала нормативам якості за екотоксикологічним показником (стан біотичної складової водних екосистем). Незадовільний екологічний стан водних об’єктів басейну річки Сіверський Донець є наслідком скиду в поверхневі водні об’єкти басейну стічних вод, забруднених екологічно небезпечними хімічними речовинами.

Наведено результати експериментальних досліджень з встановлення метрологічних характеристик методики біотестування для визначення хронічної токсичності води з використанням ракоподібних Ceriodaphnia affinis Lilljeborg. В якості еталонної речовини використано двохромовокислий калій (K2Cr2O7).

Досліджено залежність між результатами вимірювань складу стічних і поверхневих вод за фізико-хімічними і токсикологічним показниками. Встановлено відсутність статистично значущої лінійної залежності між результатами біотестування та вимірювань фізико-хімічного складу стічних вод хімічного і нафтохімічного виробництв та води водних об’єктів, проби з яких відібрані вище та нижче скиду стічних вод. Для шахтних вод із накопичувача встановлено слабкий взаємозв'язок між результатами біотестування і їх фізико-хімічного складу, але відповідне регресійне рівняння виявилось статистично незначимим для води водних об’єктів, в які відводяться шахтні води встановлено середню міру взаємозв'язку між зазначеними вище показниками.

Розглянуто питання залучення конструктивно-географічної методології системного поєднання ландшафтного та екологічного підходів при обґрунтуванні і практичному впровадженні норм екологічно допустимих антропогенних навантажень на аквальні ландшафти. Створено науково-методичне забезпечення нормування антропогенного забруднення аквальних ландшафтів - поверхневих водних об’єктів екологічно небезпечними хімічними речовинами шляхом удосконалення алгоритму і процедури встановлення нормативів екологічно безпечного водокористування та розроблення національного Переліку гранично допустимих концентрацій речовин для води водних об’єктів рибогосподарського водокористування.

Для дослідження взаємозв’язку між рівнями токсичності і забрудненості води використано результати вимірювання компонентного складу та визначення токсичності стічних вод підприємств різних галузей економіки, що розташовані на території кількох областей України. Показано, що у кожному із випадків набір значимих фізико-хімічних показників, які корелюють з даними біотестування, різний і залежить від компонентного складу стічних вод. Наведені результати ґрунтуються на використанні значної кількості експериментальних даних і мають важливе практичне значення для виявлення причин виникнення токсичних властивостей стічних вод з метою здійснення відповідних запобіжних природоохоронних заходів щодо їх усунення.