Лісняк А.

Мета. Диференціація сільськогосподарських земель Словаччини з встановленням можливості ефективного вирощування ярого ячменю. Методи. Диференціація заснована на екологічних, педо-кліматичних і виробничих економічних показниках. Результати. Для виділення категорій ґрунтів, розглянуто кореляційні зв'язки між їх властивостями (ґрунтово-кліматичні умови), а також біологічні та агротехнічні вимоги культур. Вимоги до ярового ячменю включені в базу даних врожайності з використанням програмних фільтрів таким чином, що дані властивості дозволяють або обмежують вирощування ячменю, що знайшло своє відображення в плануванні виробництва. Планування потім інтерполювали на чотири категорії придатності: ґрунти не придатні для вирощування ярого ячменю, менш підходящі ґрунти, придатні ґрунти і дуже підходящі ґрунти. Сформовано базу даних та додано в неї Бонітетні Педо-Екологічні Блоки (БПЕБ) і категорії придатності для вирощування ячменю. За допомогою географічних інформаційних систем для БПЕП в Словаччині згенеровано карту категорій придатності ґрунтів для вирощування ярого ячменю. Висновки. У Словаччині виявлено 20 % орних земель, які дуже придатні для вирощування ярого ячменю, 24 % придатних, 24% менш придатних та 32 % не придатних ґрунтів для вирощування ярого ячменю за нашими розрахунками. У статті, ці категорії відрізняються в деталях і уточнюються за допомогою географічних, ґрунтових, кліматичних, виробничих, економічних і енергетичних параметрів.

Зміна основних агрохімічних властивостей ґрунту спостерігалась впродовж трьох років на фермі з екологічною системою ведення сільського господарства («Ліптовська Теплиця»). Було встановлено, що навіть при внесенні високих доз компосту (60 т на га) значення pH ґрунту утримувалося на сприятливому рівні, а вміст доступних поживних елементів помітно не змінювався. Найбільш підходящим хлібним злаком для вирощування у даних кліматичних умовах став тритікале. При цьому, важливо також вирощувати зернобобові культури, щоб забезпечити відносно високий вихід кормових культур. Це можливо досягти тільки за допомогою стабільних агроекосистем з біорізноманіттям на сільсь-когосподарських площах і з поверненням органічної речовини в ґрунт