Холопцев О.В.

Показано, що множинно-регресійні моделі міжрічних змін середньомісячних швидкостей вітру в м. Кірово-град в лютому і серпні, мають максимальну робастність до часових зсувів у майбутнє, дозволяють здійснювати ефективне прогнозування цього процесу з випередженням, як мінімум, 8 років. Зменшення значень середньомі-сячних швидкостей вітру в згадані місяці, що відбувалося тут у попереднє тридцятиріччя, у період з 2011 по 2017 рр. припиниться, що зробить більш сприятливі перспективи розвитку вітроенергетики в регігоні

Міжрічним змінам середньомісячних температур вод, що принесені до Північної півкулі Землі Південно-Пассатними течіями Атлантичного та Тихого океанів у період з 1958 по 2010 рік відповідали зростаючі тренди, а у грудні-березні, на відміну від інших місяців, ці процеси потепління були суттєво статистично зв’язані між собою, а також зі змінами кутової швидкості добового обертання нашої планети. Це дозволяє припускати, що нерівномірність обертання Землі може бути одним з чинників сучасної мінливості температурного режиму її Північної півкулі.

Визначено статистичні зв'язки міжрічних змін загального вмісту озону понад Арктикою у лютому-травні, а також змін середніх поверхневих температур Карибського моря та акваторії Атлантики в зоні її Північно-пасатної течії, котрі за період з 1979 р. по 2010 р. відчутно посилилися, та у сьогоденні є суттєвими. Стійкість їх посилення дозволяє припускати, що при подальшому потеплінні клімату вони посиляться ще більше. Це свідчить про доцільність їх урахування при моделюванні та прогнозуванні.

Досліджено особливості розподілів по території України тенденцій часової мінливості повторюваності гроз з травня по серпень у її регіонах, що мали місце у період сучасного потепління клімату. Як кількісна міра тенденції використовувався кутовий коефіцієнт лінійного тренду відповідних часових рядів. Встановлено, що у зазначений період над більшістю регіонів України грозова активність зростала. Це відповідає уявленням про можливі наслідки глобального потепління, яке призводить до зростання загального змісту водяної пари у земній атмосфері та перерозподілу циклонічної активності понад територіями регіонів України.

Поверхневі температури багатьох акваторій Атлантичного океану на протязі періоду сучаного потепління клімату стійко підвищувалися, що було викликано зниженням інтенсивності його апвелінгів та збільшення потоку тепла, що доставляється з Південної Атлантики північним струменем Південно-пасатної течії. У період 2002 - 2011 рр.. потепління Атлантики припинилося. У наступні роки ХХI століття імовірне зниження її поверхневих температур, що може призвести до похолодання клімату Європи й Північної Америки.

Робота присвячена дослідженню статистичних зв'язків варіацій поверхневих температур Карибсько-го моря і сонячної активності. За допомогою кореляційного аналізу рядів змін середньорічних темпера-тур розглянутій області, індексу їх аномалій, а також чисел Вольфа перевірялася гіпотеза про запізнення варіацій поверхневих температур Карибського моря, викликаних змінами сонячної активності. Встанов-лено, що особливості циркуляції субантарктичних проміжних вод Атлантичного океану обумовлюють наявність значущого статистичного зв'язку змін середніх поверхневих температур Карибського моря з варіаціями сонячної активності, випереджаючими їх приблизно на 200 років. З розробленого з урахуван-ням цього зв'язку понаддовгострокового прогнозу змін середніх поверхневих температур Карибського моря випливає, що до середини ХХI в. будуть переважати тенденції до їх зниження, а далі, до його закін-чення, відбуватиметься їх підвищення.

Робота присвячена дослідженню статистичних зв'язків варіацій поверхневих температур Карибсько-го моря і сонячної активності. За допомогою кореляційного аналізу рядів змін середньорічних темпера-тур розглянутій області, індексу їх аномалій, а також чисел Вольфа перевірялася гіпотеза про запізнення варіацій поверхневих температур Карибського моря, викликаних змінами сонячної активності. Встанов-лено, що особливості циркуляції субантарктичних проміжних вод Атлантичного океану обумовлюють наявність значущого статистичного зв'язку змін середніх поверхневих температур Карибського моря з варіаціями сонячної активності, випереджаючими їх приблизно на 200 років. З розробленого з урахуван-ням цього зв'язку понаддовгострокового прогнозу змін середніх поверхневих температур Карибського моря випливає, що до середини ХХI в. будуть переважати тенденції до їх зниження, а далі, до його закін-чення, відбуватиметься їх підвищення.

Визначено особливості розташування сегментів земної атмосфери, у яких статистичний зв'язок між-річні зміни загального вмісту озону та варіацій поверхневих температур Тихого океану у затоці Аляска є суттєвим. Досліджено вплив на розташування подібних сегментів чинника зміни пори року. Підтверджено адекватність уявлень про вплив на обмін повітрям між тропосферою та стратосферою планетар-них та гравітаційних хвиль, які утворюються над зонами взаємодії струменевиї течій з необнорідностями поля атмосферного тиску та руйнуються у тропопаузі та стратосфері.

Досліджено вплив географічного положення акваторій Тихого океану на суттєвість статистичного зв'язку міжрічних варіацій їх поверхневих температур, а також змін розподілу загального вмісту озону у земній атмосфері. Визначено особливості сезонної мінливості положення його акваторій, що завдають найпотужнішого впливу на стан озоносфери.

Загальні закономірності розподілу у Атлантичному океані районів, де у період 2000 - 2012р.р. пере-важали стійки тенденції змін середньомісячних значень їх поверхневої температури, від пори року не залежать. У той же час їх конфігурація та розміри потягом року відчутно змінюються. Це свідчить про суттєвість впливів на процес, що розглядається, не тільки чинника водооміну Атлантики з Арктикою та Антарктикою, але й чинника змін інтенсивності апвелінгу, який відбувається у багатьох її районах. Розташування акваторій Атлантичного океану, де у зазначений період відбувалось суттєве похоло-дання, співпадає з положенням його областей, у котрих міжрічні зміни поверхневих температур відчутно впливають на стан Арктичного та Північноатлантичного коливань. Понад ними також проходять головні тропосферні струменеві течії. Це дозволяє припускати можливість суттєвого впливу процесу, що вивчається, не тільки на парниковий єфект у земній атмосфері, але й на зміни метеоумов у багатьох позатропічних регіонах північної півкулі, а також варіації ЗВО понад ними, які відбувались у той же період.