Boyaryn M. V.

Мета. Визначення екологічної стійкості ландшафтів басейну річки Західний Буг та її приток на Волині для оцінки екологічної ситуації басейну р. Західний Буг. Методи. Порівняльно-географічний, аналітичний, узагальнення, систематизації, обрахунки екологічної стійкості ландшафту на основі мето-дики Е. Клементової, В. Гейниге. Результати. Встановлено, що у ландшафтах басейну річки Західний Буг Волинської області переважає екологічно середньо збалансована їх структура при показнику КЕСЛ1 1,04. Це зумовлено структурою земель басейну, де значну частину займає площа дестабілізуючих ланд-шафтів із сільськогосподарським навантаженням (рілля). Найбільші площі ріллі зайняті у суббасейнах рр. Студянка і Луга, а найменші – у суббасейнах рр. Неретва, Золотуха, Гапа, що пов’язано із значною залісненістю території басейну. Якісна оцінка екологічної стійкості ландшафту характеризується коефі-цієнтом екологічної стабільності біотехнічних елементів всього ландшафту КЕСЛ2. Розрахунки kЕСЛ2 пока-зали, що структура ландшафтів басейну річки Західний Буг у Волинській області є мало стабільною і показник становить 0,48. Коефіцієнти kЕСЛ2 басейнів річок Студянка та Луга сягають відповідно 0,21 та 0,23 і характеризують їх як нестабільні геосистеми. Структура ландшафтів басейнів річок Піщатка та Копаївка за kЕСЛ2 - (0,95 – 0,67) належить до стабільних. Отже, інтенсивне освоєння земель, осушення боліт, вирубування лісів порушили цілісність ландшафтів, зумовили їх денатуралізацію. Особливо значних змін зазнала південна частина басейну. Висновки. В результаті проведених обрахунків кількісної оцінки екологічної стабільності ландшафтів (kЕСЛ1) ландшафти басейну річки Західний Буг у Волинській області є умовно стабільними. А за показниками якісної оцінки екологічної стійкості ландшафту (kЕСЛ2) вони характеризуються як малостабільні геосистеми. Загалом визначення стійкості ландшафту має важливе значення для оцінки екологічної ситуації басейну р. Західний Буг, оскільки у повній мірі відображає загальний екологічний стан річкового басейну.

Мета. Екологічна характеристика рідкісних видів рослин Черемського заповідника занесених до міжнародних червоних списків, та їх розповсюдження на території Волинської області станом на 2016 рік. Методи. Порівняльно-географічний, аналітичний, узагальнення, систематизації, а також картографічний з використанням комп’ютерних програм MapInfo Professional 8,0. Результати. На основі аналізу природно-заповідної мережі Волинської області визначено, що найбільшу площу на Волині мають 3 об’єкти ПЗФ – Шацький НПП, НПП «Припять-Стохід» та Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща», крім того за площею виділяється Черемський природний заповідник, який є єдиним на Волині. Саме у цих об’єктах природно-заповідного фонду є найбільша кількість видів, занесених до Міжнародних Червоних списків. Тут зростає 6 видів рослин занесених до додатку 1 Бернської конвенції: Альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa L.), Зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L.), Жировик Лезеля (Liparis loeselii (L.) Rich.), Сон широколистий (Pulsatilla Latifolia Rupr. Pulsatilla), Льонолисник безприквітковий (Thesium ebracteatum Hayne), Дикран зелений (Dicranum viride (Sull., Lesq.) Linbd.) [21]. Також зростають 4 види рослин занесених до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського червоного списку: Глід Український (Crataegus ucrainica Pojark), Зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L.), Смілка литовська (Silene lithuanica Zapal), Козельці Українські (Tragopogon ucrainicus Artemcz). Види рослин занесених до додатку 1 Бернської конвенції та Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, поширені ще у 4 ландшафтних заказниках, 1 лісовому заказнику, 3 ботанічних заказниках,1 загальнозоологічному, та 3 ботанічних пам’ятках природи, загалом у 15 об’єктах природно-заповідного фонду що розташовані по всій території області. Висновки. На території Волинської області виявлено, що види рослин зростають у межах 15 окремих природоохоронних об’єктів, що не входять до складу інших об’єктів природно-заповідного фонду області, але їх статус та форма охорони рідкісних видів не завжди відповідає головній меті, так як переважна більшість їх розташована у межах лісових масивів де здійснюється активна господарська діяльність, тому запропоновано ряд оптимізаційних заходів.