Атлантический океан

Нерівномірність добового обертання землі, як чинник мінливості температурного режиму її північної півкулі

Міжрічним змінам середньомісячних температур вод, що принесені до Північної півкулі Землі Південно-Пассатними течіями Атлантичного та Тихого океанів у період з 1958 по 2010 рік відповідали зростаючі тренди, а у грудні-березні, на відміну від інших місяців, ці процеси потепління були суттєво статистично зв’язані між собою, а також зі змінами кутової швидкості добового обертання нашої планети. Це дозволяє припускати, що нерівномірність обертання Землі може бути одним з чинників сучасної мінливості температурного режиму її Північної півкулі.

Зміни розподілу середньорічних температур поверхні Атлантичного океану при сучасному потеплінні клімату (рос.)

Поверхневі температури багатьох акваторій Атлантичного океану на протязі періоду сучаного потепління клімату стійко підвищувалися, що було викликано зниженням інтенсивності його апвелінгів та збільшення потоку тепла, що доставляється з Південної Атлантики північним струменем Південно-пасатної течії. У період 2002 - 2011 рр.. потепління Атлантики припинилося. У наступні роки ХХI століття імовірне зниження її поверхневих температур, що може призвести до похолодання клімату Європи й Північної Америки.

Тенденції змін середньомісячних значень поверхневих температур Атлантичного океану на початку ХХI сторіччя

Загальні закономірності розподілу у Атлантичному океані районів, де у період 2000 - 2012р.р. пере-важали стійки тенденції змін середньомісячних значень їх поверхневої температури, від пори року не залежать. У той же час їх конфігурація та розміри потягом року відчутно змінюються. Це свідчить про суттєвість впливів на процес, що розглядається, не тільки чинника водооміну Атлантики з Арктикою та Антарктикою, але й чинника змін інтенсивності апвелінгу, який відбувається у багатьох її районах. Розташування акваторій Атлантичного океану, де у зазначений період відбувалось суттєве похоло-дання, співпадає з положенням його областей, у котрих міжрічні зміни поверхневих температур відчутно впливають на стан Арктичного та Північноатлантичного коливань. Понад ними також проходять головні тропосферні струменеві течії. Це дозволяє припускати можливість суттєвого впливу процесу, що вивчається, не тільки на парниковий єфект у земній атмосфері, але й на зміни метеоумов у багатьох позатропічних регіонах північної півкулі, а також варіації ЗВО понад ними, які відбувались у той же період.
Ukr_flag