гідрохімічні показники

Мета. Оцінити сучасний стан басейну річки Південний Буг та ступінь антропогенного впливу на нього (трансформації) Методи. Для проведення досліджень обрано методику комплексних польових географічних досліджень (за З. Курловою). На її основі здійснено забір проб води у відповідних точках басейну річки, що охоплювало безпосередньо саму річку Південний Буг, а також її притоки та проаналізова-но склад прибережних ґрунтів. Лабораторні досліди виконані на базі ліцензованої лабораторії Уман-ського національного університету садівництва Результати. На основі аналізу масиву даних основних гідрохімічних показників якості повер-хневих вод басейну річки Південний Буг та аналізу ґрунту виявлено на деяких експериментальних точках перевищення ГДК досліджуваних показників. Вміст перевищено у всіх точках відбору проб, що зумовлено великим вмістом комплексів з солями гумінових кислот, вторинним заболочуванням меліорованих земель тощо. Вміст нітритів перевищено у таких місцях: р. Південний Буг (м. Вінниця і м. Ладижин) , р. Устя (м. Немирів), р. Удич (Теплицький р-н) та р. Дохна (Бершадський р-н). Основ-ною причиною надходження в воду нітратів є змив з полів і городів добрив. Всі поверхневі водойми мають підвищену жорсткість води, її кислотність - в межах норми. Грунти, прилеглі до досліджува-них водотоків несуть очевидні ознаки гідрогенної акумуляції речовин (карбонати, гіпс, солі) та дель-тові умови утворення (горизонтальна шаруватість, поховані горизонти, залишки прісноводної фау-ни). Висновки. Концентрація поллютантів зростає з плином наближення притоків річки Південний Буг та сформованого ними рельєфу до свого базису ерозії. Перевищення концентрацій лужногідролі-зованого азоту, а особливо сполук фосфору і калію в точках відбору проб засвідчує високий рівень інтенсивності системи землеробства, в якій застосуванню агрохімікатів надається пріоритетне зна-чення. Проте, тривале потрапляння у водойму цих сполук спонукатиме до пришвидшення процесу евтрофікації вже в недалекому майбутньому. Виявлено втрату гумусу у грунтах земель сільськогос-подарського призначення, що прилягають до річок Соб, Дохна, Устя. Загалом, геосистема річки Пів-денний Буг потерпає від комплексного антропогенного впливу, провідним джерелом якого є аграрне виробництво.

Мета. Розкрити особливості геоекологічного стану озерно-басейнової системи (ОБС) оз. Озерян-ське для потреб збалансованого природокористування. Методи. Польові інструментальні, ландшафтно-геохімічні, геоінформаційні, лабораторно-аналітична діагностика проб ґрунтів, води та донних відкладів озера. Результати. З’ясовано сучасний стан господарського освоєння водозбору оз. Озерянське. Пред-ставлено результати дослідження гідрохімічного складу води озера. Проаналізовано результати експериментів з визначенням вмісту та особливостей радіальної та латеральної міграції рухомих форм біогенних елементів (N, P2O5, K2O), важких металів (Со, Pb, Cd, Cu, Zn, Mn) на ландшафтній ґрунтово-геохімічній мікрокатені в межах водозбору озера. Зафіксовано незначне перевищення ГДК за вмістом Mn і Cd в ґрунтах мікрокатени. Особливістю латеральної міграції біогенних елементів є збільшення їх концентрації від елювіальної до супераквальної фації геохімічної мікрокатени, а радіальною – зменшення їх вмісту з глибиною ґрунтового профілю. Для рухомих форм важких металів (Со, Pb, Cd, Cu, Mn) характерною особливістю є радіальна міграція – підвищення їхнього вмісту з глибиною ґрунтового профілю в горизонті (20-40 см), а далі в напрямку до материнської породи їх концентрація переважно зменшується. Висновки. Встановлено, що водозбір оз. Озерянське відноситься до антропогенно-природного (ІV) типу та має незадовільний геоекологічний стан. Для покращення геоекологічного стану водозбору доцільно поступово збільшувати площі екостабілізуючих угідь (луки, ліси, кормові угіддя); контролювати норми внесення мінеральних добрив та використання пестицидів, а також заборонити розорювання земель 50-100-метрової прибережної захисної смуги навколо озера.

Мета. Екологічна оцінка якості поверхневих вод малих та середніх річок Полтавської області, зокрема: середніх річок – Псел, Ворскла, Мерла та п'яти малих річок – Говтва, Грунь, Коломак, Полузір'я, Ташань. Методи. Польовий, атомно-абсорбційної спектрофотометрії, кластерний аналіз. Результати. Відповідно до нормативу якості поверхневих вод культурно-побутового призначення всі показники для середніх річок знаходяться в межах норми. Спостерігалось перевищення цинку в водах малих річок – Грунь, Ташать і Полузір’я. Не відповідає нормативу низький вміст розчинного кисню. При порівнянні значень з нормативом якості вод водойм рибогосподарського призначення визначено перевищення БСК-5 – для річок Ворскла та Псел; вміст аміаку та нітритів значно перевищував нормативне значення для р. Ворскла, р. Псел, р. Мерла. Визначено перевищення СПАР для середніх річок. Міддю найбільш забруд-нена р. Ворскла, цинком та загальним залізом – р. Псел, перевищення БСК-5 – для річок Говтва, Ташань, Полузір’я, Грунь. Щодо водорозчинних сполук азоту, то тільки вміст нітратного азоту відповідне нормативним значенням. Найбільше забруднення аміаком спостерігається для річок Говтва та Коломак. Пере-вищення ГДК за вмістом нітритів у р. Коломак. За результатом кластерного аналізу річки за ступенем та характером забруднення поверхневих вод об’єднані в три основні групи: перша – р. Коломак, друга – річки Мерла, Псел, Грунь, Ворскла, третя – річки Ташань, Полузір’я та Говтва. В подальшому отримані результати можуть слугувати інструментом регулювання, моніторингу та вирішення проблем забруднення. Висновки. Малі річки Полтавської області знаходяться під значним антропогенним впливом, їх екологічний стан оцінюється як екологічний регрес. Тож першочергову увагу необхідно звернути на поліп-шення екологічного стану малих річок Полтавської області і вжити запропоновані природоохоронні заходи.

Мета. Оцінити екологічний стан компонентів водної екосистеми ставку с. Бобрівка Харківського району Харківської області. Методи. Аналітичні, токсикологічні. Результати. Показано, що гідрохімічні показники ставку відповідають нормам якості води для культурно-побутового та рекреаційного призна-чення. Токсикологічна оцінка для придатності води для ведення рибогосподарства виявила складну си-туацію по відношенню до міді та цинку. В межах ГДК знаходиться вміст загального заліза, значення во-дневого показнику; легкорозчинні органічні сполуки. Водорості найбільше акумулюють кадмій та хром, а в донних відкладах інтенсивно акумулюється також і свинець. Вміст Cu, Pb, Zn, Cd в в м'язових ткани-нах товстолобика білого та коропа звичайного не перевищує значень ГДК. В формуванні хімічного скла-ду тканин риб найбільш впливовим компонентом є вода ставку. Висновки. Щодо придатності води став-ку для ведення рибогосподарства, з урахуванням того, що низка показників не відповідає нормативам, потрібно виконати заходи щодо захисту ставку від дифузних джерел забруднення, насамперед ті з них, які передбачені на законодавчому рівні. Необхідно проведення обвалування ставку, фітомеліорація, встановлення водоохоронної зони.

Мета. Аналіз стану якості поверхневих вод басейну річки Стохід, визначення класу та категорії якості води. Методи. Порівняльно-географічні, аналітичний, узагальнення та систематизації. Результати. На основі аналізу моніторингових спостережень що здійснювався Державною екологічною інспекцією у Волинській області за період з 2007 по 2017 р. визначено, що багаторічна часова та просторова ди-наміка середньорічних значень інтегральних екологічних індексів за середніми величинами становить у пункті с. Малинівка ІЕ сер. = 2,2 та у смт Любешів ІЕ сер. = 2,4 відповідно вода р. Стохід належить до ІІ кла-су якості («добрі», «чисті»), 2 категорії («дуже добрі», « чисті» води) і субкатегорії 2 (3) («дуже добрі», «чисті» води з тенденцією наближення до категорії «добрих», «досить чистих»). Динаміка середньорічних значень інтегральних екологічних індексів за найгіршими величинами у пункті с. Малинівка І Е найг. = 2,6 та у смт Любешів І Е найг. = 2,8 охарактеризувала води ІІ класом («добрі», «чисті»), 3 категорією («добрі», «досить чисті»), субкатегорією 2-3 (води, перехідні за якістю від «дуже добрих», «чистих» до «добрих», «досить чистих» ) і субкатегорією 3 (2) («добрі», «досить чисті» води з ухилом до «дуже доб-рих», «чистих»). Висновки. Значення індексів трофо-сапробіологічних показників є найгіршими, а серед речовин, що визначили якість води «дуже погана», «дуже брудна» були сполуки Нітрогену, підвищений рівень яких у р. Стохід здебільшого зумовлений надходженням недостатньо очищених стічних вод, по-верхневого стоку із сільськогосподарських угідь, а також розкладанням неживої органічної речовини весною.

Мета. Вивчення екологічного стану річки Цир, аналіз гідрохімічних, трофо-сапробіологічних характеристик та вмісту специфічних речовин токсичної дії, визначення класу та категорії якості води. Методи. Польові, аналітичні. Результати. Розглянуто сучасні підходи до виділення груп чинників антропогенної трансформації річкових басейнів. З двох створів, розташованих на р. Цир, відібрано проби води та проаналізовано їх за трьома блоками речовин: сольового складу, трофо-сапробіологічного блоку та блоку специфічних речовин токсичної дії. Визначено клас та категорію якості води для кожного блоку. Встановлено, що за показниками гідрохімічного блоку якість води в р. Цир відноситься до І класу та до 1 категорії – відмінні води. В другому блоці речовин екологічний стан води визначає показник вмісту фосфатів, за яким якість води річки відноситься до V класу – дуже погані та 7 категорії – дуже брудні. У третьому блоці якість води вміст купруму визначає екологічний стан води як брудний. Висновки. Вміст біогенних сполук та вмісту купруму визначає стан малої річки Цир як дуже поганий, брудний. Рекомендується слідкувати за динамікою змін якості води у р. Цир.

На основі десятирічних досліджень гідрохімічних показників у Печенізькому водосховищі встановлено, що кисневий режим загалом задовільний, концентрації галогенорганічних пестицидів та триазінових гербіцидів у воді нижче гранично-допустимих концентрацій. На сьогодні перевищення гранично допустимих показників води Печенізького водосховища спостерігається по міді та хрому. Печенізьке водосховище неблагополучне на лігулідозну інвазію починаючи з 1991 року. За паразитологічними показниками виявлена найбільша концентрація хворої риби у Кулаківській і Артемівській затоці та придамбовій ділянці. Небезпечних для людини агентів, а саме хімічних сполук, радіоактивних ізотопів понад МДР не виявлено. Виявлені можливі джерела які суттєво впливають на баланс екосистеми Печенізького водосховища, в т.ч. воду, а також окреслені шляхи вирішення проблемних питань, покращення екосистеми водосховища.