природно-заповідний фонд

Мета. Дослідження стану природно-заповідного фонду (ПЗФ) Хмельницької області в контексті формування Смарагдової мережі. Методи. Вихідним матеріалом для виконання роботи були матеріали Реєстру ПЗФ території Хме-льницької області, літературні джерела, картографічні матеріали, державна документація. Оцінку ПЗФ області проводили за допомогою визначених Ю.М. Грищенком критеріїв. Результати. На території Хмельниччини станом на 1 січня 2021 р. створено 536 об’єктів загальною площею 328 663,98 га: 42 об’єкти загальнодержавного значення, 494 – місцевого значення. ПЗФ представлений усіма категоріями охоронних об’єктів, за винятком природних та біосферних заповідників. Майже 80% площі ПЗФ займає національний природний парк «Подільські Товтри». ПЗФ характеризується високими показниками відсотка заповідності, щільності об’єктів та ландшафтної репрезентативності, а також низьким індексом інсуляризованості. Не зважаючи на розширення ПЗФ протягом 2000–2020 рр., станом на 1 січня 2020 р. відсоток заповідання на 44% менший від закладеного в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року. До переліку об’єктів Смарагдової мережі Європи включено 8 природних територій. Для усіх смарагдових об’єктів характерні високі показники коефіцієнтів репрезентативності та унікальності флори і фауни. Об’єкти Смарагдової мережі дають змогу зберігати унікальні екосистеми Поділля, які є надбанням Хмельниччини та Європи загалом. Громадською природоохоронною ініціативою “Emerald – Natura 2000 in Ukraine” на Хмельниччині визначено два об’єкти, які включені до «тіньового списку»: Дністровський та Ушицький заказники. Незважаючи на позитивну динаміку формування ПЗФ області, залишається низка проблемних питань: складна процедура погоджень для створення нових природоохоронних територій; недостатнє фінансування ПЗФ як на місцевому, так і державному рівнях; відсутність системи моніторингу за станом наявних природно-заповідних об’єктів та інформації щодо сучасного стану біорізноманіття на їх території; недотримання режиму охоронних територій; недостатня екологічна свідомість і необізнаність громадян щодо необхідності збереження навколишнього середовища. Висновки. ПЗФ Хмельницької області характеризується високими якісними та кількісними харак-теристиками: велика кількість природно-заповідних об’єктів, високі відсоток заповідності, щільність об’єктів та ландшафтна репрезентативність, низький індекс інсуляризованості. 8 об’єктів ПЗФ області включені до Смарагдової мережі Європи. Однак, незважаючи на розширення ПЗФ Хмельниччини та його якісні показники, залишається низка проблем у сфері охорони природи, які потребують вирішення як на місцевому, так і на загальнодержавному рівнях.

Мета. Проаналізувати особливості організації і проблеми розвитку рекреаційно-туристичної дія-льності та динаміку чисельності відвідувачів Карпатського біосферного заповідника, визначити осередки найбільшого рекреаційного навантаження та їх сучасний стан. Методи. Геопросторовий аналіз, статистично-математичні, картографічні та ін. Результати. Вивчено сучасний стан та особливості організації рекреації та туризму у Карпатсь-кому біосферному заповіднику у поєднанні із природоохоронною діяльністю, яка передбачає максима-льну екологізацію господарювання та раціональне використання рекреаційних ресурсів. Також проана-лізовано динаміку та сучасну структуру чисельності відвідувачів біосферного заповідника у розрізі запо-відних масивів та природоохоронних науково-дослідних відділень. У результаті встановлено, що за останній десятирічний період з 2011 по 2020 роки чисельність відвідувачів Карпатського біосферного заповідника суттєво зросла, а її максимум був зафіксований у 2017 році – 37 443 осіб. Найбільшого рек-реаційного навантаження зазнає заповідний масив «Долина нарцисів», який щорічно головно у весняний період відвідують близько 40 % туристів та рекреантів заповідника. Суттєвий вплив на рекреаційно-туристичну діяльність у заповіднику має пандемія COVID-19, яка у 2020 році спричинила різке зменшен-ня чисельності відвідувачів, за виключенням Трибушанського та Петрос-Говерлянського природоохо-ронного науково-дослідних відділень, що характеризуються додатнім приростом чисельності відвідува-чів. Висновки. Інтенсивність рекреаційно-туристичної діяльності у заповіднику територіально суттє-во відрізняється, що зумовлює нерівномірне рекреаційне навантаження на екотуристичні маршрути, рек-реаційні об’єкти та заповідні масиви. Найбільше навантаження на рекреаційні ресурси рівнинної частини Карпатського біосферного заповідника спостерігається у травні, тоді у Свидовецькому, Чорногірському та ін. гірських заповідних масивах активна фаза рекреаційно-туристичної діяльності зафіксована у літній період – з червня по серпень. У цей час необхідний посилений моніторинг за рекреаційним навантажен-ням та сучасним станом цінних ландшафтних комплексів заповідника.

Мета. Оцінка основних тенденцій формування природно-заповідного фонду і ступеню запо-відності території Сумської області для визначення напрямків розбудови регіональної екологічної мережі. Методи. Методи історичного аналізу, статистичної обробки, просторового моделювання, оці-нки і узагальнення отриманих даних. Результати. За період дослідження з 1991 року плоша ПЗФ зросла у 5,44 рази, а кількість об’єктів ПЗФ – майже у 2 рази і складає на 2019 рів 275 шт. Порівняння адміністративних районі Сумської області за кількістю об’єктів ПЗФ дозволяє визначити «лідерів» - Роменський (37), Сумсь-кий та Лебединський (по 25 шт), Кролевецький (24) та аутсайдерів - Буринський (5), Шосткинський (7) та Великописарівський (8). За площею природно-заповідного фонду «лідери» - Путивльський район (39298,55 га) та Конотопський (32440,7 га). Виявлено невідповідність між великою кількістю об’єктів і площі ПЗФ спонукала визначення відсотку заповідності і моделювання залежності між цими трьома показниками. На основі картографічної візуалізації та статистичного моделювання, роз-роблено рекомендації, основними з яких є: активізація створення об’єктів ПЗФ місцевого значення, у першу чергу, в районах, які найбільше «відстають» із процесом заповідання; відновлення відхилених раніше Проектів створення об’єктів ПЗФ і сприяти їх затвердженню; ініціювання заходів з популяри-зації туристичних маршрутів по унікальних природних, історичних, етнографічних об’єктах ПЗФ для економічної підтримки громад. Висновки. Встановлено, що ступінь заповідності території Сумської області нижча за реко-мендовану і в середньому складає 7,43 %. Просторово умовно виділяється смуга високої концентра-ції об’єктів ПЗФ з відносно великими площами, що, навіть перевищує рекомендовану (Конотопський, Кролевецький та Путивльський, або за новим районуванням – Кролевецикий район) у центральній частині області, яка з обох боків оточена районами з низьким відсотком (до 5%) заповідних площ і лише крайня північна і південна частини області (Середино-Будський, Тростянецький, Великописарі-вський і Охтирський райони) наближається до нормативу за відсотком заповідності. Виявлені шля-хом моделювання закономірності дозволяють рекомендувати підвищення частки ПЗФ у загальній площі області у двох напрямках – збільшення площі існуючих об’єктів або створення великої кілько-сті нових з невеликими площами.

Мета. Оцінка стану природно-заповідного фонду Волинської області, виявлення основних тенденцій його розвитку. Методи. Географічний аналіз і синтез. Результати. Охарактеризовано аспекти природно-заповідного фонду Волинської області. Проаналізована структура природно-заповідний фонду. Три національні природні парки існують в межах Волинської області. За останні роки існує динаміка до збільшення кількості об’єктів природно-заповідного фонду області. За 2010 – 2015 роки кількість об’єктів природно-заповідного фонду Волинської області збільшилася з 370 до 388. Також протягом останніх років відбувається збільшення фінансування природно заповідного фонду області. Висновки. Існує чітка тенденція до зростання кількості та площі природно-заповідних об’єктів та територій в межах області.

Розглядаються підходи до створення об’єкта природно-заповідного фонду на території Чорнобильського Полісся, де в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС (1986) значні території виявилися в різній мірі забруднені радіонуклідами і там була припинена інтенсивна господарська діяльність, населені пункти були залишені , а люди - відселені. Після зняття антропогенного навантаження на екосистеми на більшій частині території Зони склалися умови для відновлення флори та фауни та оселищ, і є всі підстави очікувати, що вже за 30-50 років на території Зони сформуються біоценози, цінність яких сьогодні складно оцінити. Обґрунтовується створення біосферного заповідника (резервату) згідно методології Програми «Людина і Біосфера» ЮНЕСКО та впровадження регульованого екологічно-обґрунтованого режиму використання.