ecological network

Виконано детальний аналіз складових існуючої екологічної мережі, оцінено стан біологічного і ландшафтного різноманіття Харківської області. Визначено ступінь впливу антропогенних чинників на структурні елементи екомережі. Окреслені основні напрямки оптимізації заходів по створенню і удосконаленню екологічної мережі області.

Мета. Виявити особливості відновлювальних територій екомережі Жмеринського району Вінни-цької області. Методи: польові, картографічні, системний аналіз. Результати. Загальна площа відновлювальних територій екомережі Жмеринського району – 5449,61 га, що становить 4,8 % від його площі. У Жмеринському району виділено такі відновлювальні території: Дубовська, Зоринцівська, Лисогірківська, Петранівська, Слобода-Межирівська, Кармалюков-ська, Василівківська, Пултівцівська, Людавська, Демидівська, Потоківська, Рижавська, Жмеринська, Петрівківська, Кичманська, Ярошенківська, Тарасівківська, Травневська, Носківецька, Лука-Мовчанська, Мурашківська, Чапаївська, Олександрівська. Вони охоплюють руслові, заплавні, схилові та вододільні місцевості. Домінуючими є урочища балок на схилах річкових долин з лісовою та лучною рослинністю. Виявлено, що основними антропогенними чинниками деградації природи відновлювальних територій є випасання худоби, заготівля сіна, збір грибів, ягід, квітів, незаконне вирубування дерев, забруднення побутовими відходами, скидання господарсько-побутових стоків у річки та струмки. Головними природоохоронними заходами мають бути припинення ерозійних процесів, відновлення різноманіття та охорона рослинності й тваринного світу, ліквідація стихійних звалищ побутових відходів. Висновки. У структурі локальної екомережі Жмеринського району виділено 23 відновлювальних території: Для компенсації у майбутньому незначної кількості біоцентрів, найбільше відновлювальних територій виділено у північно-західній, південній та південно-східній частинах району. Проаналізовано їх характерні риси, запропоновано заходи ренатуралізації. За допомогою цих заходів можна буде відновити деградовані ділянки природи, збільшити кількість та площі ключових, сполучних і буферних територій. У результаті поліпшаться стан навколишнього середовища, умови існування флори, фауни та життєдіяльності населення.

Мета. Виявити особливості відновлювальних територій парадинамічної антропогенної ландшафтної системи (ПДАЛС) екомережі Мурованокуриловецького району Вінницької області. Методи: логічні, теоретичного узагальнення, знаходження емпіричних залежностей, картографічний, аналітико-картографічного аналізу, польові. Результати. Виділено та проаналізовано характерні риси відновлювальних територій ПДАЛС екомережі Мурованокуриловецького району Вінниччини. Запропоновано заходи ренатуралізації для кожної відновлювальної території. Висновки. У парадинамічній антропогенній ландшафтній системі екомережі Мурованокуриловецького району виділено 20 зон потенційної ренатуралізації. Їх загальна площа 6222,16 га, що становить 7,02 % від площі району. Вони охоплюють витоки приток головних річок району, ділянки крутих схилів річкових долин із ерозійними формами рельєфу, лісові, лучні, лучностепові та водно-болотні ландшафтні комплекси. Природоохоронні заходи у них посередництвом парадинамічних зв’язків поліпшуватимуть стан навколишнього середовища.

Мета. Вивчення структури та просторового поширення природно-заповідних територій та об’єктів Ківерцівського району Волинської області, визначення показників якості природно-заповідної мережі. Методи. Порівняльно-географічний, математичний, графічний, статистичний, аналітичний. Результати. Розглянуто структуру та просторове поширення природно-заповідних територій та об’єктів району. Якість заповідних об’єктів та територій оцінена за коефіцієнтами заповідності та інсуляризованості, показником щільності, рівномірністю розподілу. Встановлено ландшафтно-географічну репрезентативність мережі заповідних об’єктів. Структура ПЗФ району характеризується нерівномірністю розподілу. Переважають об’єкти площею менше 50 га, їх частка від загальної кількості становить 70,59%. Високий коефіцієнт інсуляризованості (0,36) вказує на значну фрагментарність природно-заповідних територій району та їх екологічну нестабільність. Висновки. Для подальшого успішного розвитку заповідної справи на досліджуваній території наступним кроком має бути завершення розроблення схем формування екомережі природних ядер та екокоридорів загальнодержавного значення з метою забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, збереження цінних природних елементів навколишнього середовища. Важлива роль у забезпеченні надійних міграційних біотичних зв’язків відводиться НПП «Цуманська Пуща».

Розглянуто умови формування екологічного каркасу території Харківської області з врахуванням те-нденцій ландшафтно-екологічного планування. Визначено можливості, що дає ландшафтний підхід і шляхи оптимізації екологічної мережі області на основі концепції ландшафтно-екологічного планування Харківської області.

Розкрито механізм ландшафтно-екологічного планування в організації екологічної мережі Харківської області. Визначена структура процесу ландшафтно-екологічного планування на заповідних територіях, що складається з трьох основних етапів: ландшафтний аналіз, ландшафтний діагноз і прогноз та планування заходів. Детально висвітлені складові кожного етапу. Проведено просторове порівняння структури екологічної мережі у розрізі районів Харківської області. Обгрунтовано перспективи організації території, що має бути віднесеною до екомережі.

Надається порівняльна характеристика районних схем екологічної мережі півночі Донецької області. Підкреслюється невідповідність принципів формування екологічної мережі національного рівня, та регіонального і місцевого, які основані на природному районуванні території – національний рівень, і на основі адміністративному районуванні – регіональні і місцеві рівні. Отримана бальна оцінка різноманіття екологічних мереж районного рівня, що дозволяє порівнювати структурні компоненти районних екомереж і самі районні екомережі з точки зору пріоритетності їх внесення в загальну схему екологічної мережі країни.

Апробовано методику математичного обґрунтування розширення території НПП «Слобожанський» на основі розрахунку складності, ентропії й однорідності його ландшафтної структури. Для екологічно доцільного розширення території парку запропоновано включити до його складу заплавну місцевість, шляхом вилучення частки земель із господарського використання сільських і селищних рад і обмеження на них антропогенної діяльності.