map

Мета. Оцінка основних тенденцій формування природно-заповідного фонду і ступеню запо-відності території Сумської області для визначення напрямків розбудови регіональної екологічної мережі. Методи. Методи історичного аналізу, статистичної обробки, просторового моделювання, оці-нки і узагальнення отриманих даних. Результати. За період дослідження з 1991 року плоша ПЗФ зросла у 5,44 рази, а кількість об’єктів ПЗФ – майже у 2 рази і складає на 2019 рів 275 шт. Порівняння адміністративних районі Сумської області за кількістю об’єктів ПЗФ дозволяє визначити «лідерів» - Роменський (37), Сумсь-кий та Лебединський (по 25 шт), Кролевецький (24) та аутсайдерів - Буринський (5), Шосткинський (7) та Великописарівський (8). За площею природно-заповідного фонду «лідери» - Путивльський район (39298,55 га) та Конотопський (32440,7 га). Виявлено невідповідність між великою кількістю об’єктів і площі ПЗФ спонукала визначення відсотку заповідності і моделювання залежності між цими трьома показниками. На основі картографічної візуалізації та статистичного моделювання, роз-роблено рекомендації, основними з яких є: активізація створення об’єктів ПЗФ місцевого значення, у першу чергу, в районах, які найбільше «відстають» із процесом заповідання; відновлення відхилених раніше Проектів створення об’єктів ПЗФ і сприяти їх затвердженню; ініціювання заходів з популяри-зації туристичних маршрутів по унікальних природних, історичних, етнографічних об’єктах ПЗФ для економічної підтримки громад. Висновки. Встановлено, що ступінь заповідності території Сумської області нижча за реко-мендовану і в середньому складає 7,43 %. Просторово умовно виділяється смуга високої концентра-ції об’єктів ПЗФ з відносно великими площами, що, навіть перевищує рекомендовану (Конотопський, Кролевецький та Путивльський, або за новим районуванням – Кролевецикий район) у центральній частині області, яка з обох боків оточена районами з низьким відсотком (до 5%) заповідних площ і лише крайня північна і південна частини області (Середино-Будський, Тростянецький, Великописарі-вський і Охтирський райони) наближається до нормативу за відсотком заповідності. Виявлені шля-хом моделювання закономірності дозволяють рекомендувати підвищення частки ПЗФ у загальній площі області у двох напрямках – збільшення площі існуючих об’єктів або створення великої кілько-сті нових з невеликими площами.

Мета. Встановлення і аналіз сучасної територіальної структури природокористування міста Харків для подальшого використання у процесі його ландшафтного планування. Методи. Візуальне дешифрування супутникових знімків, векторизація растрових зображень, аналіз топологічної коректності та картометричний розрахунок площ. Результати. На основі проведеного аналізу інформації супутникових знімків щодо ландшафтного покриву міста та подальшої її класифікації за типами природокористування укладено картографічний твір «Територіальна структура природокористування міста Харків». Кількісна оцінка диференціації різних типів природокористування показала, що найбільшу частку займає селітебний тип, представлений житловою та громадською забудовою – 39% території міста. Другим за поширенням типом природокористування в м. Харків є захисно-рекреаційний тип, що займає 27% від всієї території. Індустріальний тип займає 15% території міста Харків та представлений промисловими підприємствами та видобувними кар’єрами, відсоткові частки яких складають 98% та 2% відповідно. Аграрний тип природокористування – 9% площі міста, найбільшу частку якого займає сільськогосподарський вид природокористування – 67% від загальної площі типу. Транспортний тип природокористування займає 8% території міста, половину з якого складають вулиці місцевого значення (51%). Висновки. Виявлені основні тенденції просторового розповсюдження типів природокористування дозволили окреслити перспективи та можливості використання даного підходу до укладання інвентаризаційних картографічних творів для потреб ландшафтного планування територіального розвитку міст.

Викладено результати порівняння архівних топографічних карт з матеріалами тахеометричної зйомки. Встановлено, що існуючи карти застарілі та не дають об’єктивної інформації про рельєф території. Показано можливості програми WEPP щодо моделювання процесів водної ерозії.

Системи управління просторовими базами даних суттєво підвищують ефективність і продукційність ГІС, працюючи як інтерфейсом СУБД, так і інструментом аналізу просторової інформації. Тому їх сумісне використання важливе й для ґрунтового картографування. На прикладі землекористування Липковатівського аграрного коледжу Нововодолазького району Харківської області відпрацьовано методику створення БД для забезпечення потреб ґрунтово-ерозійного обстеження території. Запропоновано підхід до автоматизації процесу польового опису ґрунтових розрізів та ґрунтових профілів.

Висвітлено проблеми формування поняттєво-термінологічного апарату альтернативної енергетики, здійснено спробу вдосконалення та систематизації основних термінів та понять галузі, усунення суперечливості та неоднозначності у тлумаченнях таких понять, як «альтернативні енергетичні ресурси», «нетрадиційні енергетичні ресурси», «відновлювані енергетичні ресурси», «джерела енергії», «енергетичні ресурси», «енергетичний потенціал». Запропоновано класифікацію енергетичних ресурсів, що базується на критеріях вичерпності, відновлюваності, традиційності та походження. Розглянуто структуру об’єкту картографування для потреб альтернативної енергетики, обґрунтовано тематичний зміст картографічних творів, визначено показники картографування альтернативних енергетичних ресурсів, сучасного стану розвитку альтернативної енергетики, природних, соціальних та економічних факторів, що сприяють розвитку галузі або обмежують його.