Максименко Н. В.

Мета. Обґрунтування впровадження стійких рослинних компонентів в зелену інфраструктуру мі-ського середовища в контексті природоорієнтованих рішень (на прикладі Слобідського району м. Харко-ва). Методи. Для розробки інвентаризаційних карт відкритих міських ландшафтів Слобідського району м. Харкова, зайнятих газонами та травостоями газонного типу використано програмний продукт ArcGIS та методи традиційних економічних розрахунків. Результати. Обґрунтовано впровадження у зелену інфраструктуру міста альтернативного виду газону – ялівцевого. Його створення пропонується за допомогою культиварів ялівцю горизонтального (Juniperus horizontalis), зокрема культивару 'Prince of Wales'. Це пластична рослина, що є стійкою до по-сухи, високих і низьких температур, має високу естетичну виразність, формує нові стандарти дизайну міського ландшафту. На підставі проведеної інвентаризації газонів та травостоїв газонного типу Слобід-ського району м. Харкова визначено площу газонного покриття, що знаходиться у незадовільному стані (36478 м2), й яку пропонується реконструювати за допомогою зазначеного культивару. Виконання робіт з реконструкції 36478 м2 площі травостоїв газонного типу саме за рахунок створення ялівцевих газонів буде коштувати щорічно для місцевого бюджету 802516 грн. При цьому використання традиційного ру-лонного газону буде коштувати місцевому бюджету 8244028 грн щорічно, тобто приблизно на 7,5 млн грн дорожче. За повний цикл, тобто за 30 років економія коштів складатиме 225 млн грн. Використання посадкового матеріалу, що може вирощуватись на комунальних підприємствах міста, які займаються благоустроїм, дозволить ще значно знизити вартість створення ялівцевих газонів. Висновки. Зелена інфраструктура володіє дієвим набором інструментів для впровадження ефек-тивних природоорієнтованих рішень інвайроментального менеджменту. Впровадження культивару ялів-цю горизонтального 'Prince of Wales' у зелену інфраструктури сприятиме забезпеченню екологічної стій-кості міст та оновленню стандартів екологічного міського ландшафтного дизайну. Збільшення площ мі-ських відкритих ландшафтів під ялівцевим газоном дозволяє не тільки ефективно посилювати екологічні та естетичні функції зеленої інфраструктури міста, але й значно зберігати кошти місцевих бюджетів

Головна мета. Розглянути як геологічні та геоморфологічні процеси на планеті Земля вплинули на інтелект, мову, майстерність у використанні знарядь праці, соціальне навчання і кооперативну поведінку, яка допомогла соціуму розвинути сільське господарство, жити в містах і будувати цивілізацію. Формування соціуму пройшло тривалий і складний шлях на планеті Земля. Результати. Сьогодні соціум розглядається як людське буття, обумовлене діяльністю і спілкуванням, система суспільного співжиття людей, під час якого формується людина та її духовність, яка внаслідок трансформації суспільства формується в певну форму свого соціального існування. У центрі суспільства – людина. Без неї воно не існує. Соціум – це система суспільного співжиття людей, походить від латинського слова «соціо», означає з’єднати, поєднати, розпочинати спільну справу. Суспільство виникло внаслідок еволюції природи і з самого початку мало свої характерні риси. Попри всю широту інтерпретації проблеми взаємодії природи і соціуму, слід погодитися з тим, що фундаментальне співвідношення біологічного і соціального в нашій науці розглядається занадто спрощено. Біологічне ототожнюється з тваринним, геологічне з неживою природою, а соціальне з людським. Зосередження давніх цивілізацій на стиках літосферних плит підтверджує, що квінтесенцією розвитку неживого (геологічних процесів) є саме сплеск живого – людського соціуму. Особливо висока концентрація розвинути давніх цивілізацій приурочена до Середземноморсько-Гімалайсько-Індонезійського сейсмічного поясу, де стикується мережа літосферних плит. Надалі, в процесі еволюції соціуму все частіше проявляється вплив «неживого» на кількісні та якісні характеристики «живого». Доведено, що суттєвим важелем в цьому виступає саме рельєф, як результат «роботи» геологічних чинників. Виокремлено ізольований розвиток давніх соціумів, що зумовлений, у першу чергу, оточенням гірськими системами. Висновки. Відмічаємо, що важливого методологічного та світоглядного значення набуває уявлення про соціоприродний характер світу принцип коеволюції як продуктивний засіб пізнання і розв’язання проблем взаємодії соціуму і планети Земля.

Мета. Оцінка основних тенденцій формування природно-заповідного фонду і ступеню запо-відності території Сумської області для визначення напрямків розбудови регіональної екологічної мережі. Методи. Методи історичного аналізу, статистичної обробки, просторового моделювання, оці-нки і узагальнення отриманих даних. Результати. За період дослідження з 1991 року плоша ПЗФ зросла у 5,44 рази, а кількість об’єктів ПЗФ – майже у 2 рази і складає на 2019 рів 275 шт. Порівняння адміністративних районі Сумської області за кількістю об’єктів ПЗФ дозволяє визначити «лідерів» - Роменський (37), Сумсь-кий та Лебединський (по 25 шт), Кролевецький (24) та аутсайдерів - Буринський (5), Шосткинський (7) та Великописарівський (8). За площею природно-заповідного фонду «лідери» - Путивльський район (39298,55 га) та Конотопський (32440,7 га). Виявлено невідповідність між великою кількістю об’єктів і площі ПЗФ спонукала визначення відсотку заповідності і моделювання залежності між цими трьома показниками. На основі картографічної візуалізації та статистичного моделювання, роз-роблено рекомендації, основними з яких є: активізація створення об’єктів ПЗФ місцевого значення, у першу чергу, в районах, які найбільше «відстають» із процесом заповідання; відновлення відхилених раніше Проектів створення об’єктів ПЗФ і сприяти їх затвердженню; ініціювання заходів з популяри-зації туристичних маршрутів по унікальних природних, історичних, етнографічних об’єктах ПЗФ для економічної підтримки громад. Висновки. Встановлено, що ступінь заповідності території Сумської області нижча за реко-мендовану і в середньому складає 7,43 %. Просторово умовно виділяється смуга високої концентра-ції об’єктів ПЗФ з відносно великими площами, що, навіть перевищує рекомендовану (Конотопський, Кролевецький та Путивльський, або за новим районуванням – Кролевецикий район) у центральній частині області, яка з обох боків оточена районами з низьким відсотком (до 5%) заповідних площ і лише крайня північна і південна частини області (Середино-Будський, Тростянецький, Великописарі-вський і Охтирський райони) наближається до нормативу за відсотком заповідності. Виявлені шля-хом моделювання закономірності дозволяють рекомендувати підвищення частки ПЗФ у загальній площі області у двох напрямках – збільшення площі існуючих об’єктів або створення великої кілько-сті нових з невеликими площами.

Здійснено порівняння кліматичних змін у помірному поясі північної півкулі за матеріалами 140-річного періоду спостережень на трьох метеостанціях (м. Оксфорд (Великобританія), м. Санкт-Петербург (Росія) та м. Нью Йорк (США)) та виконано прогнозні розрахунки шляхом моделювання ходу метеовеличин різними математичними методами, у тому числі згладжуванням за допомогою формування ковзних середніх (експоненціальної та зваженої), застосовано кореляційний аналіз та стандартна статистична обробка. Запропоновано використання фрактального моделювання для дослідження нелінійних метеорологічних процесів з недетермінованою природою їх характеристик.

Екологізація землеробства стає пріоритетним напрямком його розвитку в Україні та у багатьох країнах світу. Відомо, що надмірна кількість у ґрунті важких металів погіршує родючість та несе ризик транслокації у рослинницьку продукцію. Вкрай недостатньо досліджень, спрямованих на одержання та застосування органо-мінеральних добрив, які мають агроекологічний ефект. Мета. Визначити можливості одержання нових органо-мінеральних добрив на основі осадів стіч-них вод з підвищеними адсорбуючими властивостями, встановити їхню агроекологічну ефективність та надати рекомендації щодо екологобезпечного застосування у сільському господарстві. Методи. Польовий, лабораторно-аналітичний, статистично-математичний. Результати. З агроекологічної точки обґрунтовано зору процес виробництва органо-мінеральних добрив на основі осадів стічних вод м. Харкова, який дає змогу розширити функціональні можливості реагентів з посиленням адсорбуючих властивостей до важких металів. На чорноземі типовому встанов-лено агроекологічну та агрохімічну ефективність органо-мінеральних добрив. Доведено перевагу органо-мінеральних добрив перед традиційними добривами. Після внесення добрив збільшився вміст загального вуглецю в ґрунті, вміст гумінових кислот збільшився у 1,5 - 2,8 рази, фульвокислот – у 1,1 – 1,7 рази, сума гумусових речовин – у 1,3 – 2,1 разі порівняно з варіантом без внесення добрив. Після внесення органо-мінеральних добрив розширюється співвідношення Сгк/Сфк і зростає ступінь гуміфікації. Встановлено, що внесення органо-мінеральних добрив, завдяки підвищеному вмісту в їхньому складі гумінових і фульвокислот, сприяє блокуванню важких металів у ґрунті та перешкоджає транслокації у рослинницьку продукцію. Максимальні врожаї кукурудзи одержано після локального внесення гранульованих органо-мінеральних добрив – приріст урожаю становив 41 % порівняно з контролем, після внесення сипучої форми добрив – 32 % порівняно з контролем Чистий прибуток становив від 534 до 848 грн. з 1 га. Розроблені рекомендації щодо виробництва органо-мінеральних добрив та їх застосування у сільському господарстві, важливо, у першу чергу, впровадити на комплексі біологічної очистки «Безлюдівський». Висновки. Обґрунтовано з агроекологічної точки зору процес виробництва органо-мінеральних добрив на основі осадів стічних вод м. Харкова. На чорноземі типовому важкосуглинковому встановлено агроекологічну та агрохімічну ефективність застосування органо-мінеральних добрив порівняно з орга-нічними і мінеральними добривами, які вносили в еквівалентних дозах окремо. Доведено перевагу орга-но-мінеральних добрив перед традиційними добривами. Встановлено, що внесення органо-мінеральних добрив, завдяки підвищеному вмісту у їх складі гумінових і фульвокислот і органічної речовини, сприяє блокуванню важких металів у ґрунті та перешкоджає їхньому накопиченню у рослинницької продукції. За рахунок стабілізованого складу інноваційного добрива очікується підвищення родючості ґрунту, урожайності культур та отримання екологічно чистої і безпечної продукції, тобто мають агроекологічний ефект.

Одним з ключових планових результатів проекту Erasmus + «Комплексна докторська програма екологічної політики, управління та технологій - INTENSE» є розробка масових відкритих онлайн-курсів (MOOC).

Актуальність. Розробка заходів по недопущенню можливих негативних екологічних, економічних та соціальних проблем на території лісових екосистем повинна ґрунтуватись на об’єктивній інформації, яку може надати процедура ландшафтно-екологічного планування. Мета. Аналіз конфліктів природокористування, що спричиняє антропогенна діяльність в лісових екосис-темах для розробки заходів з оптимізації природокористування в процесі ландшафтно-екологічного пла-нування. Методи. Оцінка конфліктів природокористування в лісових екосистемах проведено на тестовій ділянці урочища «Зарудська Дача» Любовицького лісництва Малинського району Житомирської області згідно авторської методики ландшафтно-екологічного планування. Результати. На основі результатів інвентаризаційного та оціночного етапу ландшафтно-екологічного планування отримано інформацію щодо ландшафтної диференціації території тестової ділянки, внутріш-ніх і зовнішніх джерел конфліктів природокористування, їх меж та інтенсивності. Дослідження структури лісництва засвідчило, що джерелами конфліктів є переважно території лісогосподарського призначення та ландшафти поселень. Розглядаючи внутрішні конфлікти за інтенсивністю, встановили, що на території переважають конфлікти середньої інтенсивності. Ґрунтуючись на інформації матриць конфліктів, розроблено основні заходи, спрямовані на оптимізацію природокористування в лісових екосистемах. Висновки. Для оптимізації природокористування в лісових екосистемах рекомендовано: відновлення насаджень, контроль раціонального використання лісових ресурсів, зниження обсягів використання за-собів хімізації на прилеглих до лісу полях, організоване збирання сміття, контрольована рекреація тощо.

Стратегія зеленої інфраструктури використовується у різних напрямках, які пов’язані з проектуванням, захистом та охороною навколишнього середовища. Мета. Провести аналіз міжнародного досвіду у галузі використання концепції зеленої інфраструктури, визначити основні теоретичні та практичні підходи до оцінки зеленої інфраструктури, провести аналіз шляхів інтеграції стратегії зеленої інфраструктури до територіального планування та включення у політику управління природними ресурсами у країнах Європи та світу. Результати. Проведено аналіз наукових джерел щодо питання вивчення концепції зеленої інфраструктури; проведено огляд літератури у суміжних дослідженнях, які прямо чи опосередковано стосуються зеленої інфраструктури. Встановлено, що є певні регіональні відмінності використання концепції зеленої інфраструктури в Європі, Америці, Азії. Спрямування практичних досліджень у цій сфері залежить від цілей, функцій та наявних елементів зеленої інфраструктури. Внаслідок цього може змінюватися її методологія. Виявлено можливості і обмеження використання її в Україні. Стратегія зеленої інфраструктури має найбільше використання в країнах Європи і США для забезпечення екологічного підґрунтя економічного розвитку території. Зараз для неї характерно як розвиток вглиб до більшої дета-лізації, так і в просторовому сенсі – охоплюючи все більші території. Висновки. З огляду на відсутність правових механізмів втілення в Україні концепції зеленої інфраструктури доцільно інтегрувати її у ландшафтно-екологічне планування і рекомендувати використовувати на локальному рівні з подальшим поширенням на великі території.

Проблема забруднення атмосферного повітря міст Китаю відома далеко за його межами. Вона, навіть, поставила під загрозу проведення ХХІХ Олімпійських ігор у 2008 році. Мета роботи: на основі оцінки забруднення атмосферного повітря міст Пекін, Ченду і Санья (КНР) визначити екологічні ризики для населення. Робота виконувалась на основі даних китайської он-лайн платформи «PM2.5 lishishuju» щодо стану забруднення атмосферного повітря міст Китаю. Проведено порівняльну оцінку вмісту забруднюючих речовин у повітрі та розраховано екологічний ризик для населення цих міст. Розрахунок екологічного ризику зроблено у відповідності до методики, яка використовується для оцінки ризику для здоров’я населення, що зазнає впливу хімічних речовин, забруднюючих довкілля при інгаляційному надходженні речовин до організму людини. Обраховано ризик шляхом порівняння фактичного рівня експозиції з безпечним рівнем впливу та визначення коефіцієнту небезпеки впливу речовини. За результатами розрахунків здійснено ранжування речовини, що забруднюють повітря за величиною коефіцієнту небезпеки для визначення найбільш пріоритетних забруднювачів. Результати дослідження показали, що рівень загального ризику для м. Пекін складає 11,6; для м. Ченду – 26,4; для м. Санья – 4,5. В усіх досліджуваних містах загальний рівень неканцерогенного ризику перевищує граничну прийнятну величину – 1. Найбільший внесок у сумарний неканцерогенний ризик вносять такі елементи: у м. Пекін − завислі речовини (PM 2,5) – 40%, у м. Ченду − завислі речовини (PM 2,5) – 73%, у м. Санья - озон (O3) – 52%. Зазначені речовини обумовлюють імовірність розвитку негативних ефектів у різних органах і системах організму людини. Тому необхідно розглядати окрім загального рівня ризику, ще й вплив на критичні органи і системи. Результати дослідження показали, що найбільш уразливими в умовах забруднення атмосферного повітря досліджуваних міст є органи дихання. Найнебезпечніше перевищення спостерігається в м. Ченду – 26,11. Негативний вплив на серцево-судинну систему відбувається в двох містах: Ченду – 2,35 та Пекіні – 2,30; на розвиток людини діапазон значення ризику розвитку неканцерогенних ефектів складає від 2,30 до 2,35 у м. Пекін та м. Ченду, в м.Санья значення ризику не перевищують допустимий рівень.

Проведено всебічний аналіз різних поглядів на розв’язання проблеми встановлення міжландшафтних меж. На конкретних прикладах доведено складність їх виділення за допомогою лише географічного інструментарію дослідження. Спираючись на вивчений досвід фрактального аналізу природних процесів і об’єктів, обґрунтова-но можливість вирішення даної проблеми фрактальними методами.