Холопцев А. В.

Функціонування Південноукраїнської АЕС суттєво впливає на зміни активності Н-З у водах Ташликського та Александ-рівського водосховищ, хоча практично не змінює динаміку змісту Cs-137, Co-60, Mg-54 у них. Мінливість у цих водоймах активності Sr-90 тим більше, чим більше середні обсяги їх «продувки», що свідчить про впливовість змін режиму випадіння атмосферних опадів у регіоні, які посилюють поверхневий стік до Ташликського водосховища вод з навколишньої території.

Досліджено тенденції міжрічних змін термічного режиму поверхневого шару шельфової зони моря на прик-ладі Північно-Західної частини моря та гирлових зон річок Дунай, Дніпро та Південний Буг. Встановлено, що процес потепління поверхневого шару моря йде повільніше, ніж вод у гирлових зонах цих річок, тому трива-лість часу, коли утворюється потік О2, що бере участь у окисленні Н2S, зменшується. Останнє може згодом призвести до порушення загального балансу Н2S у Чорному морі. Проаналізовані вірогідні тенденції мінливості зазначених характеристик при реалізації одного з можливих сценаріїв змін клімату у Північноатлантичному регіоні.

На прикладі м. Симферополь показано, що врахування при ідентифікації моделей сучасної динаміки середньомісячних значень швидкості вітру на підставі лінійної множинної регресії, де у якості їх аргументів використовуються часові ряди глобальних кліматичних індексів, дозволяють отримати результати, які є робастними до часових зміщень у майбутнє на 1 і 2 роки. Все це дозволяє їх використовувати при прогнозуванні вказаного процесу.

Зміни повторюваності гроз в літні місяці над містом Києвом можуть бути з високою точністю описані за до-помогою методу лінійної множинної регресії. Ідентифіковані моделі володіють робастністю до тимчасових зрушень в майбутнє на 22 роки і тому можуть бути використані при прогнозуванні подальшої динаміки цього процесу до 1930 року.

Показано, що множинно-регресійні моделі міжрічних змін середньомісячних швидкостей вітру в м. Кірово-град в лютому і серпні, мають максимальну робастність до часових зсувів у майбутнє, дозволяють здійснювати ефективне прогнозування цього процесу з випередженням, як мінімум, 8 років. Зменшення значень середньомі-сячних швидкостей вітру в згадані місяці, що відбувалося тут у попереднє тридцятиріччя, у період з 2011 по 2017 рр. припиниться, що зробить більш сприятливі перспективи розвитку вітроенергетики в регігоні

Ґрунтуючись на сучасних уявленнях про фактори просторово-часової мінливості загального вмісту озону в земній атмосфері, представляється ймовірним, що причиною виникнення областей високої кореляції, розташо-ваних в східній півкулі (над Індійським океаном і Африкою) може бути існування взаємозв'язку між змінами поверхневих температур в східних секторах тропічних зон Тихого і Атлантичного океанів.

Визначено статистичні зв'язки міжрічних змін загального вмісту озону понад Арктикою у лютому-травні, а також змін середніх поверхневих температур Карибського моря та акваторії Атлантики в зоні її Північно-пасатної течії, котрі за період з 1979 р. по 2010 р. відчутно посилилися, та у сьогоденні є суттєвими. Стійкість їх посилення дозволяє припускати, що при подальшому потеплінні клімату вони посиляться ще більше. Це свідчить про доцільність їх урахування при моделюванні та прогнозуванні.

Досліджено особливості розподілів по території України тенденцій часової мінливості повторюваності гроз з травня по серпень у її регіонах, що мали місце у період сучасного потепління клімату. Як кількісна міра тенденції використовувався кутовий коефіцієнт лінійного тренду відповідних часових рядів. Встановлено, що у зазначений період над більшістю регіонів України грозова активність зростала. Це відповідає уявленням про можливі наслідки глобального потепління, яке призводить до зростання загального змісту водяної пари у земній атмосфері та перерозподілу циклонічної активності понад територіями регіонів України.

Поверхневі температури багатьох акваторій Атлантичного океану на протязі періоду сучаного потепління клімату стійко підвищувалися, що було викликано зниженням інтенсивності його апвелінгів та збільшення потоку тепла, що доставляється з Південної Атлантики північним струменем Південно-пасатної течії. У період 2002 - 2011 рр.. потепління Атлантики припинилося. У наступні роки ХХI століття імовірне зниження її поверхневих температур, що може призвести до похолодання клімату Європи й Північної Америки.

Робота присвячена дослідженню статистичних зв'язків варіацій поверхневих температур Карибсько-го моря і сонячної активності. За допомогою кореляційного аналізу рядів змін середньорічних темпера-тур розглянутій області, індексу їх аномалій, а також чисел Вольфа перевірялася гіпотеза про запізнення варіацій поверхневих температур Карибського моря, викликаних змінами сонячної активності. Встанов-лено, що особливості циркуляції субантарктичних проміжних вод Атлантичного океану обумовлюють наявність значущого статистичного зв'язку змін середніх поверхневих температур Карибського моря з варіаціями сонячної активності, випереджаючими їх приблизно на 200 років. З розробленого з урахуван-ням цього зв'язку понаддовгострокового прогнозу змін середніх поверхневих температур Карибського моря випливає, що до середини ХХI в. будуть переважати тенденції до їх зниження, а далі, до його закін-чення, відбуватиметься їх підвищення.